Наша творчість

Калько Дмитро

Учень 1-Б класу

КАЗКА ПРО ЗИМУ

Жила-була зима. У хорошій  хатинці з крижаною підлогою, сніжною стелею і розмальованими вікнами. Хата ця стояла в дрімучому лісі. Влітку ні хати, ні зими не було видно. А в морозний час – все ніби було на місці. І будинок, і господиня його.

І ось одного разу, коли господиня зима  робила з білих сніжків торт, вона побачила на порозі свого будинку дівчинку. До лісу дівчинка прийшла разом зі своїм дідусем за ялинкою на Новий Рік. Але дідусь десь загубився і дівчинка злякалася.

А за вікном вже сутеніло. Дівчинка зажурилася, але господиня Зима затіяла з нею гру. Потрібно було назвати якнайбільше зимових слів. Хто назве більше слів, той і переміг. «Метелиця, сніг, іній, хуртовина, завірюха» - багато слів назвали гравці . Незабаром дівчинка сама не помітила як заснула.

А  господиня Зима знайшла і привела в дім дідуся. Виявляється, він зустрів в лісі дванадцять братів місяців, тай забалакався з ними. 

Калько Віктор

Учень 1-Б класу

ЛІТО

В одному королівстві по черзі правили чотири сестри: Осінь, Зима, Весна і Літо. Вони були правительками мудрими і чемними, і правили довгі роки.

Але ж ось одного разу їхні заздрісні вороги і суперники з сусіднього королівства змовилися проти Літа і сказали, що без нього всім житиметься краще. Ви, мовляв усі дівиці – красуні, а Літо – хто воно таке? Щось незрозуміле середнього роду… Літо засмутилося, непомітно зібралося і пішло геть.

Пройшло не так вже й багато часу, аж тут всі зрозуміли, що немає життя в королівстві без літа. Не стало яскравих квітів, солодких плодів, веселих теплих дощів. Не стало радості й тепла в королівстві. Печаль і смуток охопили все навколо. Тепер уже всі хотіли ,щоб літо повернулося. Сестри Зима, Весна і Осінь вирушили на пошуки Літа.

Нарешті вони знайшли сестру і дуже просили повернутися. Літо все вибачило і правили вони в своєму королівстві, як і раніше по черзі. І всі були від цього дуже щасливі.

Ільченко Лідія

3-Б клас

Пригоди каченятка Лиска

В одному маленькому мальовничому селі жили-були дідусь та бабуся. Їхня хатинка стояла на околиці села, а далі знаходився стародавній ліс.

І були у дідуся і бабусі песик Тимко, котик Мурко і каченятко Лиско. Між собою жили вони дружно: Тимко охороняв подвір’я, Мурко захищав дім від мишей, а каченятко любило пастися на краю лісу на галявинці.

Якось, одного сонячного літнього дня, кожен займався своїми справами: Тимко обходив кожен куточок подвір’я, Мурко – сидів на віконці і умивався, поглядаючи на бабусю, яка місила тісто на пироги. А Лиско вийшов на галявинку і почав щипати зелену травичку.

Час йшов, сонце піднялося високо над горизонтом. Стало жарко. Лиску захотілося пити, він почув, що десь хлюпоче вода. Лиско пішов на цей звук. Він і не підозрював, що за ним уже деякий час спостерігають.

Лиско йшов і йшов, а води все не було. З усіх сторін його обступили могутні стародавні дерева. Коли Лиско почав оглядатися, то не побачив ні хатинки, ні своїх друзів, ні бабусі і дідуся.

І раптом йому на зустріч вийшла лисичка.

-  А хто це тут у нас гуляє сам один? – запитала лисичка.

-  Мене звуть Лиско, - відповіло каченятко, - я заблукав і хочу пити.

-  Тут недалеко моя хатинка. А біля неї протікає струмочок з чистою водичкою. Пішли зі мною. Там ти нап’єшся і відпочинеш, а потім я проведу тебе додому.

Каченятко ніколи не зустрічалося з лисами і не знало, які вони хитрі-прехитрі. А ще лиси люблять маленьких, смачненьких каченят. Тому Лиско і пішов з лисицею. 

А тим часом сонечко уже котилося за обрій. Вечоріло. Тимко і Мурко помітили, що каченятка ніде немає. Вони почали його шукати.

Тимко повів Мурка по слідах і незабаром вони знайшли хатинку Лисички.  А та тим часом вже розвела вогонь в печі, а каченятко мирно спало в куточку на килимку.

Тимко заскочив у двері і почав гавкати, а Мурко застрибнув в хатинку через розчинене вікно і почав голосно нявчати. Лисичка злякалася і втекла в хащі лісу.

Лиско прокинувся і побачив своїх друзів. Вони розповіли яка доля чекала на Лиско, якби його не врятували друзі. Каченятко було дуже радим, що його не з’їла лисичка.

Друзі повернулися до бабусі і дідуся, які вже почали сумувати за своїми улюбленцями. Бабуся почастувала їх пирогами. А каченятко ніколи одне не ходило до лісу.

Костін Дмитро

3-Б клас

Веселий пес Барон

Колись жив на світі пес Барон. Мешкав він у невеличкій хатинці біля лісу поряд  із величезним  дубом. Мав він добрих господарів, які любили його та смачно годували. Все було б добре, якби не його самотність. У нього не було друзів. Песику дуже хотілось з кимось погратися, а господарі були завжди зайняті.

Та ось одного разу Барон помітив біля свого двору кота. Пес побіг до нього, але кіт злякався й утік до лісу. Кудлатий сам не помітив, як опинився посеред високих дерев, крізь які не проглядався власний дім. Він злякався, бо заблукав. Забувши про кота Барон побіг шукати шлях до дому. По дорозі він зустрічав багато лісних мешканців і питався дороги до села. Усі вони радили йому звернутись до старої мудрої сови. Барон так і зробив. Він знайшов  мудру сову і спитав як йому потрапити до дому. Сова відповіла, що треба йти на захід сонця доки він не побачить величезний дуб. Біля нього і знаходиться Баронова хатинка. Подякувавши мудрій сові кудлатий відправився до дому. Та на шляху йому зустрівся вовк і бідолазі  ледве вдалося втекти від нього. Він біг так довго і швидко, що дуже скоро опинився біля того самого дуба, який стояв за селом, поряд із його хатинкою. На радощах, що нарешті опинився вдома, Барон дуже голосно залаяв і господарі, почувши, вибігли на двір. Вони дуже зраділи поверненню свого улюбленця, забрали до хати і смачно нагодували.

Барон став  жити як раніше, але  більше не сумував. Він завжди веселився,  бо в нього з явилися друзі – мешканці лісу, які допомогли йому знайти шлях до дому. 

Рицька Анна

3-Б клас

Мрія

Жила собі у дитячому будинку маленька дівчинка Олеся, було їй 7 років. Усі вихователі дуже поважали і любили Олесю за її доброту, за лагідність. Була у дівчинки мрія – мати свою родину.

Кожного Нового року вона писала листи Діду Морозу, щоб одного ранку вона прокинулась і біля неї були мама, тато, бігав маленький братик Максим. Але поки що Дід Мороз дарував їй тільки солодощі. А цього Нового року він приніс їй м’якого ведмедика, якого Олеся назвала Тедді. Він став її найкращою іграшкою! І одного Нового року її мрія здійснилася: за нею прийшли мама й тато! А пізніше народився братик Максимко. І першою його іграшкою був ведмедик Тедді, якого йому подарувала Олеся.

Вона стала найщасливішою дівчинкою на світі, тому що здійснилася її мрія!

Шевченко Вікторія

3-Б клас

Веселка

Дуже-дуже давно все на світі було сірим. Небо було сірим, йшов сірий дощик із сірих хмаринок. Аж тут визирнуло сонечко і раптом з’явилась веселка!

Всі на землі дуже здивувалися, тому що вона була різнокольорова. Червоний, жовто-гарячий, зелений, блакитний, синій – усі кольори були на ній. І вона дала свої кольори усім мешканцям планети. Червоний – квіточкам, жовто-гарячий – білочкам, жовтий – сонечку, зелений – траві, блакитний – небу, синій та фіолетовий – метеликам.

Усі на землі зраділи, що веселка зробила все навкруги кольоровим, яскравим.

Шматенко Аліна

3-Б клас

Справжні друзі

Жили собі котик та півник, і дуже вони приятелювали. Котик на скрипочці грає. А півник співає.

Одного разу котик зібрався на полювання і наказав півнику нікому не відчиняти двері. Але він не послухав і лисичка схопила його. «Врятуй мене, котику!» кликав він товариша. Але котик гнався, гнався та не наздогнав. Прийшов додому та й плаче. Потім взяв скрипочку і пішов до лисиці під вікно грати. Та так гарно грав, що лисичка не втрималася й разом з лисенятами вийшли послухати пісню. Котик їх зловив, посадив у писану торбу і прив’язав до сухої верби. Знайшов у хаті півника і вони втекли додому.

З того часу півник до віку слухався котика.